Йшов сільський хлопець дорогами міста
І зрівнював бачене з станом села:
Тут ходять у туфлях і вулиця чиста,
А нам КаПеРеС лиш гумовці дала.
А ось інститут. Яка молодь щаслива!
Ганяють футбол, глядачів дикий сміх…
Синочки голів і парторгів крикливі,
У них головне – боротьба за успіх.
Тут, не комсомольців не хочуть прийняти.
Із тими, хто вірять, їм не по путі.
На Божу дорогу стидаються стати.
Для них, долі частка, лиш в цьому житті.
Який я нещасний! Учитись не приймуть.
Прийдеться лишитись у біднім селі…
Хто знає, чи кращі часи коли прийдуть?!
Прийдеться ждать хліба від сирої ріллі.
А ось і костел… Біля брами каліка,
Сліпий і безногий він просить гроша,
Пошупався й кинув копійок кілька,
Сказавши: «За мене моліться, прошу.»
«Та він і не чує», - сказав перехожий.
Не чує, не бачить, не ходить! О, жах!
О, це, той нещасний, нікому не гожий…
А я нарікати на долю почав.
Я є повноцінний, здоров’ям багатий
І виріс щасливий в побожній сім’ї.
І люди нам заздрять, любові в нашій хаті,
Що дружні, тверезі старі і малі.
Ми всі, християни. І я є член церкви.
Відкуплений кров’ю Ісуса Христа.
Всиновлений ради Голгофської жертви,
Записане ім’я у Книзі Життя.
Я найщасливіший і є царським сином!
Ісус не залишить, Він обіцяв.
Ми з Ним переможем у битві, не згинем!
Бог Духа Святого в завдаток послав.
В Нім більша є радість, ніж земні розваги,
Ми з Ним поведем переможне життя.
І хоч є приманки, спокуси, тривоги,
Господь до гріха дав гидке почуття.
А ворог заманює славою світа,
Нечесним надбанням, розпусним життям.
За скоєний гріх є депресій спокута
Та смерть передчасна і сім’ї розбиття.
Ісус закликає навчитись від Нього.
Він дарує радість і душам спокій.
І в тілі здоров’я, міцний сон від Бога
Й блаженство у вічній Вітчизні святій.
Іван Кулініч
Slavic Assistance Center
Славянский Центр Помогает Всем!
