Slavic Assistance Center

Славянский Центр Помогает Всем!

You are here:

Багатий юнак буде в Царстві Небесному

В декількох місцях Нового Заповіту, ми зустрічаємо запитання: «Що мені робити, щоб спастися?» І відповіді на це запитання майже однакові.

В день п’ятидесятниці, після зішестя на апостолів Духа Святого, очевидці цієї події, питали апостолів: «Що ж ми маємо робити, мужі-браття? А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!» (Дiї.2:37,38)

 

Апостол Павло і Сила у в’язниці моляться і Богові співають. Раптом затряслася земля, в’язничні двері відкрилися і кайдани з в’язнів поспадали. В’язничний сторож, тремтячи припав до Павла і Сили і спитав: «Що треба робити мені, щоб спастися? А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.» (Дiї.16:30,31)

В наші дні на запитання «що робити, щоб спастися?»,  місіонери і проповідники відповідають: «Віруй в Господа нашого Ісуса Христа, покайся і охрестися.» Покаятися, вірити і охреститися – це все, що Христос вимагає від людей. Та одного разу Його відповідь була іншою. «І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?» (Мар.10:17)

«Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста.» (Мар.10:21) Юнак не зміг цього зробити і пішов від христа зажурений. З цим він зникає з Євангельської історії…

Ми часто засуджуємо цього юнака, звинувачуємо в тому, що він віддав перевагу земним багатствам над небесними. Він не хотів купити вічних благ, залишившись з тимчасовими. Та чи маємо ми право його засуджувати? Поставмо себе на його місце. Якщо б нам сказали роздати все своє майно, ми, мазут, поторгувалися б: «Господи, Ти такого ні від кого більше не вимагаєш. Чому від мене? Як так роздати? Я мушу якось жити.»

Ми не можемо багатого юнака осуджувати ще й тому, що Христос його полюбив. А якщо Христос когось любить, то Він віддає йому перевагу. Якщо хтось відповідає таємничому уявленню Христа про людську привабливість, то що ми можемо сказати? Христос може по-царському обдарувати його любов’ю, якої йому бракує.

Багатий юнак, мабуть, не задовольнявся звичайним, буденним і прагнув до чогось особливого. Ісус піддав його випробуванню, якого юнак не витримав. Це засмутило юнака і Спасителя.

Ще раз повернемося до початку розповіді: «Ісус поглянув на нього з любов’ю». Краса юності, сердечне світло, що ллється з очей схвилювали Ісуса. Ісус покорив би юнака Своєю всемогутністю та любов нічого не хоче брати від того, кого любить без його доброї згоди. Христос чекав від юнака раптового поруху душі, сердечного пориву. Цього не сталося. Юнак губиться в натовпі, а Христос проводжає його поглядом. Мамона відводить душу юнака від Нього, яку він так полюбив. Ісус проводив юнака поглядом в глибину часу – від страждання до страждання, де ті, що спочатку відвернулися від поклику Христа, потім падають і підсисаються, тягнуться до небесного світла. Христос в думках бачив ту мить, коли тепер покидаючий Його юнак, повернеться до Нього назавжди, по добрій волі силою благодаті.

Коли засмучений спаситель проводжав поглядом юнака, то з Його уст злетіла фраза про те, як важко багатим увійти в царство Боже. Слова ці здалися учням дуже суворими. Невже добра людина не може бути багатою, а багатий не може бути добрим? Невже не буде ніякої надії для Никодима, ані для Йосипа з Ариматеї?

Звичайно, буде! Що неможливе для людей, можливе для Бога. Все можливе Богові. Навіть, спасти стільки багатих людей, скільки Йому захочеться. Повернути впавший, прийняти душу того, хто вмирає. Його милосердя не піддається контролю. Тут здивування апостолів змінюється ревністю. Як же так? Весь світ буде врятований? А ми що ж? Петро говорить: «От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.» (Мар.10:28) Відповідь Ісуса була одночасно і великим попередженням і підбадьоренням.

Підбадьорення заключалося в тому, що, навіть, в цьому світі, серед переслідувань, немає такої самопожертви, яка не одержала б в сто разів більше на жнивах духовних благ. Ця ж саможертва в майбутньому буде нагороджена життям вічним.

Попередження заключалось в тому, що перші можуть виявитися останніми, а останні – першими. Царство Боже не може бути предметом торгу і дрібного розрахунку. До нього можуть увійти язичники раніше ніж євреї, митники раніше ніж фарисеї, юні новонавернені раніше ніж апостоли. Щоб закріпити цю думку, потім Ісус розкаже учням знамениту притчу про робітників у винограднику.

І ми, в своєму слідуванні за Господом завжди пам’ятаймо і Його підбадьорення і попередження. Не осуджуймо чиєїсь слабкості і не завищуймо оцінки своїм здобуткам.

Волтер Сиско